Графік роботи:

ПН: 9:00 -18:00

ВТ-ПТ: 9:00 -17:00

04.06.2018

 Дератизаційні заходи - система профілактичних і винищувальних заходів, спрямованих на знищення або зниження числа гризунів, небезпечних в епідемічному відношенні (розповсюджувачів інфекційних хвороб людини та тварин), а також тих, що приносять економічний збиток, пов'язаний безпосередньо зі споживанням гризунами кормів і продуктів харчування, псуванням продукції, пожежами, викликаними короткими замиканнями електричних проводів при ушкодженні їхньої ізоляції тощо.

Для ефективності дератизації винищувальні заходи прийнято поєднувати з профілактичними.

Профілактичні дератизаційні заходи спрямовані на те, щоб позбавити гризунів притулків та ускладнити доступ до води та продуктів харчування: замазування щілин і нір, засітчування вікон в підвалах, вентиляційних ходів, систематична очистка населених місць, своєчасне збирання врожаю, знищення заростей бур’янів тощо. 

Винищувальні дератизаційні заходи – це заходи спрямовані на скорочення чисельності популяції гризунів. Дератизаційні заходи проводяться в населених пунктах (помешкання, склади, господарські споруди) та в місцях, прилеглих до житла людини. Застосовуються харчові отрути у вигляді принад, капкани, ультразвукові установки для відлякування тощо. 

Дератизаційні заходи повинні систематично проводитись в дитячих і лікувально-профілактичних закладах, закладах громадського харчування (їдальні, кафе, ресторани), продуктових магазинах, підприємствах харчової промисловості, житлових будинках та інших об’єктах відповідно до вимог нормативно-розпорядчих документів, які регламентують порядок їх діяльності та функціонування.

В житлових будинках боротьба з гризунами повинна здійснюватися по принципу суцільної систематичної дератизації. Мешканці повинні контролювати та вимагати від підприємств, які надають житлово-комунальні послуги, організовувати проведення дератизаційних робіт шляхом укладення угод із відповідними спеціалізованими установами. Адже, мешканці будинків щомісячно сплачують витрати на дератизацію.

Основними видами гризунів, проти яких скеровані дератизаційні заходи в населених пунктах, є щурі та домашні миші. Вони заселяють та розмножуються практично в будівлях усіх категорій – житлових будівлях, складських приміщеннях, каналізаційній системі, інших підземних спорудах тощо, а також можуть заселяти відкриті території всередині населених пунктів.

Впродовж поточного року лабораторією ОНІ ДУ «Львівський обласний лабораторний центр МОЗ України» проведені дослідження 30 щурів та 141 миші на наявність збудника лептоспірозу, в 7 випадках зареєстровані позитивні результати, з них: на адмінтериторії Дрогобицького району – 4, Жовківського – 1, Миколаївського – 1 та Кам.Бузького – 1. Проведені дослідження 141 миші на наявність збудника туляремії, з них позитивні результати встановлені в 5 випадках: у Городоцькому районі – 3 та Буському – 2.

Лептоспіроз займає одне з перших місць серед хвороб, спільних для людей і тварин, за важкістю клінічного перебігу, частотою летальних випадків та можливих ускладнень внаслідок перенесеного захворювання. В останні роки ризики інфікування збудником лептоспірозу суттєво зросли у зв’язку з популярністю туризму, спортивної та любительської риболовлі, серфінгу та інших видів спорту, пов’язаних з контактом з водою. У відкритих водоймах лептоспіри можуть виживати до 1 місяця, у вологому ґрунті – до 270 днів, на харчових продуктах – від кількох годин до 30 діб.

Лептоспіро́з – гостра інфекційна хвороба з групи зоонозів, яка перебігає з гарячкою, загальною інтоксикацією, ураженням нирок, печінки, серцево-судинної, нервової систем, геморагічним синдромом. Ця хвороба протікає дуже важко та часто призводить до смерті.

Основними природними господарями (резервуаром) і джерелами збудника інфекції серед дрібних ссавців є гризуни (сірі полівки, миші, щурі тощо), їжаки, землерийки. У господарських вогнищах – домашні тварини (собаки, свині, верхня рогата худоба, вівці, рідше кози та коні), а також лисиці, песці, нутрії. У гризунів та комахоїдних лептоспірозна інфекція протікає безсимптомно, водночас супроводжується виділенням лептоспір із сечею.

Механізм передачі збудника контактний, шляхи передачі – водний, аліментарний, рановий. Інфікування людини відбувається при прямому контакті з сечею інфікованих тварин або через об’єкти довкілля, забруднені сечею інфікованих тварин (здебільшого через воду, грунт і рослини, іноді через харчові продукти). Для проникнення лептоспір достатньо найменших порушень цілісності шкіри. Інфікування в природних вогнищах відбувається при контакті з водою відкритих водойм: сплавляння на байдарках, плавання, риболовля тощо, вживанні контамінованої лептоспірами питної води. Високими в таких умовах є ризики одночасного інфікування групи осіб. 

До груп високого професійного ризику інфікування лептоспірозом в господарських вогнищах належать працівники тваринницьких господарств, м’ясопереробних підприємств та забійних пунктів. Високий ризик професійного інфікування також мають працівники утильзаводів, каналізаційних мереж, портів, складських приміщень, шахтарі, спеціалісти ветеринарної медицини, працівники сільського господарства, робота яких пов’язана з польовими роботами, працівники підприємств, що працюють з тваринами (цирки, зоопарки, конюшні тощо), персонал лабораторій, в яких проводиться робота з патогенними лептоспірами, та організацій, які проводять роботи з дрібними ссавцями.

Щоб запобігти зараженню на лептоспіроз купатися необхідно тільки на спеціально відведених, облаштованих туалетами водоймах, дотримуватися правил особистої гігієни, не вживати в їжу немиті овочі, фрукти та воду з відкритих водойм. При знятті шкірок з убитих гризунів необхідно працювати в гумових рукавичках і дотримуватися інших мір перестороги.

Туляремія – гостра зоонозна інфекційна хвороба з множинними шляхами зараження, яка перебігає з гарячкою, інтоксикацією, ураженням лімфатичних вузлів, шкіри, слизових оболонок, легенів. Основним джерелом інфекції в природі є водяні щурі, дрібні мишовидні гризуни (полівки, будинкові миші), зайці, ондатри, хом`яки. У гризунів туляремія перебігає з важкою септицемією і високою летальністю. Збудника серед них розповсюджують іксодові кліщі, комарі, ґедзі. Збудник досить стійкий до низької температури: при 4 °С зберігається у воді і вологому грунті понад 4 міс, а при температурі 1 °С – 9 міс. Захворюваність має літню сезонність, пов'язану з активністю членистоногих переносників. Людина може заразитися різними шляхами: внаслідок укусу тих самих кровосисних паразитів, що сприяють зараженню тварин; через заражені хворими гризунами та їхніми виділеннями воду і харчові продукти; при контакті з хворою на туляремію твариною або трупом тварини, загиблої від цієї хвороби, розробці туші (частіше мисливці).

З метою профілактики інфекційних хвороб, переносниками яких є мишовидні гризуни, ДУ «Львівський обласний лабораторний центр Міністерство охорони здоров’я України» відповідно до замовлень проводить дератизаційні заходи на об'єктах різних категорій та території населених пунктів.

Для надання кваліфікованих послуг з проведення дератизаційних робіт у житлових, виробничих, складських, інших приміщеннях та на відкритій місцевості звертайтесь до Державної установи “Львівський ОЛЦ МОЗ України” за адресою: м. Львів, вул. Круп’ярська, 27, контактні телефони: 2600036, 0934502904. 

Будьте уважні, стежте за своїм здоров’ям та здоров’ям своєї родини!

 

 

 

Завідувач відділення дезінфектології 

ДУ «Львівський ОЛЦ МОЗ України» Сисун Ірина Мар’янівна

 

Лікар-дезінфекціоніст

відділення дезінфектології 

ДУ «Львівський ОЛЦ МОЗ України» Зав’ялкіна Світлана Йосифівна